Увійти

Увідійть у свій аккаунт

Логін *
Пароль*
Запамятати

На кону новий лижний сезон, і хотілося б поговорити про лижні траси Карпат. І так сталося що в нашій команді жодного лижника, тому звертаємося до сторонніх експертів. І на цей раз у нас зоряний експерт - лідер відомої в Україні рок-групи «МЕРІ» - Віктор Винник (не плутати з Олегом Винником). Насправді Віктор уже тривалий час є фанатом цього виду активного відпочинку, і вже не раз става нам у нагоді. Ну а сьогодні його перший дебют в ролі експерта нашого ресурсу, тому говоримо не тільки про лижі, а також про лижні траси Карпат.

 

 

 

- Вікторе, якою була твоя перша лижна траса?

- Першою моєю трасою була Гошівська гора що на курорті Трускавець. Пам'ятаєш, ця гора, відразу за залізничним вокзалом? Ти собі не уявляєш, що там робилося в середині 80-х. Весь цей спуск уздовж шляху був заповнений людьми. Такої активності я не бачив ні на одній із сучасних трас. Там каталися усі: від дітей до людей похилого віку. Це був період, коли ще не було інтернету і соцмереж, тому активність була дуже високою. Навіть приходили кататися якісь професіонали. Звичайно сьогодні розумію, що це і не гора, а пагорб. Так сьогодні вже і не поїздиш тут тому що є городи і недавно побудована копія Христа з Ріо-де Жанейро. А тоді це був «движ». А я ще жив поруч у будинку, тобто життя у мене проходило над лижною трасою. І пам'ятаю, зїдеш з цієї гірки, а потім півгодини на неї піднімаєшся. Під час підйому може хтось і зіштовхнути, але в цьому була радість нашого совкового дитинства. Також катався на лижах в діда в селі Сможе. Це вже справжні Карпати. Там були такі букові «правильні» лижі, оскільки там їх ніхто не купував, а робили самі.

- Ну а на гірські лижі, коли вперше став?

- Це було ще на початку нульових. На лижі мене тоді підсадив мій знайомий Миросик Федюшка, який сьогодні живе в США. У мене на початку лижі були жахливі. Десь в когось позичив їх. Але це були вже повноцінні гірські лижі з черевиками. Власне, першим інструктором був також Мирослав. Звичайно було не все так гладко: я їхав, падав, вставав, знову їхав, знову падав і знову вставав. Воно ж нічого не мало загального з тим на чому доводилося кататися до справжнього моменту. Але це така річ, якої або захворієш, або ні. Я захворів лижами. Ця свобода ця краса - ні на що не проміняю. Ну і з часом з'явилися свої лижі і певна «снаряга».

- З якою траси почалося катання на гірських лижах

- Як прийнято в нашому регіоні, почалося все з гори «Політех», що при в'їзді в селищі Славське. Чим відрізняється ця гора? Вона не важка, але в той же час має цікаві рельєфи. Там є довгий фрагмент, але є і можливість урізати шлях, об'їжджаючи ялинки і навіть хати що примикають до траси. Ну і там передбачено два варіанти виїзду на верх. Перший - це бугельний підйомник, а другий - радянськими усюдиходами УАЗик. Це так заробляють місцеві на приїжджих.

meri 2

- Що було після Політеху?

- Ну і коли я вже трохи набув досвіду на Політеху мене взяли на Тростян (гора Тростян в смт Славське примітка автора). Ну що я можу сказати, це зовсім інша ситуація: гора високая, крута, абсолютно відмінні траси. Я не можу сказати, що було страшно. Однак, коли на неї вперше піднявся, виникало питання «а навіщо я це зробив». І сьогодні часто зустрічаю молодих людей (оскільки досить часто там буваю), які піднялися наверх незважаючи на попередження що цього не варто робити. І для них це атракціон на цілий день з лижами і черевиками в руках спускатися до низу. Це і весело, але з іншого боку правильно, тому що бачив і таких, які вперше стають на прямі ноги і вниз. У більшості випадків усе завершується  не дуже добре. Я також мав неприємний випадок: тут же на Тростяні на початку зламати лижу. Добре, що обійшлося без переломів як таких, але лижу (до сих пір не розумію, як це сталося) таки зламав. І це був прекрасний досвід спуску вниз з половини гори. Однак знову ж таки це ніщо в порівнянні з тим драйвом катання.

- Тростян підкорив. Які далі були плани з підкорення трас? 

 
- Потім, а це близько 10 років тому сталось так, що ми з рок-групою попали на Драгобрат. Однак на жаль, ми там не каталися. Ми там знімали кліп на пісню «Кіс на біс» в снігу по вуха, хоча на вулиці був тільки жовтень. Але скоро відкрився курорт «Плай» в селі Плав'є на трасі Київ Чоп перед перевалом. І це до речі поруч з моїм селом Сможе, де я вперше ставав на лижі. Як на мене це прекрасний релаксаційний спуск і дуже хороша інфраструктура. Не випадково його називають «Маленький Буковель». До позитивів я б також відніс той факт, що все поруч з трасою і нікуди в бік не треба їхати. Раніше така проблема була в доїзд до Славського, тому що дороги там не було. Дістатися туди було каторгою. Сьогодні Слава Богу це питання вирішене. А ось Плай виграє в розташуванні оскільки нікуди з дороги повертати не потрібно. Припаркувався і вже ти на горі. Чудові 4-хмісние підйомники є запорукою того, що черг тут не буває. Але є і свої недоліки. Перший - звичайно вартість, і другий - дуже мала гора. Якщо підйом займає до 10 хвилин, то спуск менше хвилини, як би ти не намагався повільно їхати. Тут жартують, що приїхали покататися на підйомнику. І з іншого боку частий підйом на крісельному підйомнику дозволяє відпочивати ногам. У порівнянні з Тростяном де підйом здійснюється на трасу бугельних підйомників (тобто вгору на ногах і вниз на ногах) ноги дуже втомлюються, і під кінець дня ти їх вже не відчуваєш. А це вже навіть небезпечно.

- А за кордоном де вдалося покататися?

- Десь чотири роки тому завдяки моїй сестрі я мав просто фантастичну можливість покататися тиждень в Альпах. Гірськолижний курорт Шамоні Мон-Блан, де вперше проходили зимові олімпійські ігри і де зосереджені найвищі вершини Альп. Це до речі перехрестя Французьких, Італійських і Швейцарських Альп. Ну і відомі вони ще одним трагічною подією. Саме тут розбився відомий пілот Формули - Міхаель Шумахер.

- Ну і як там кататися в порівнянні з Карпатами?

- Ти розумієш, що це не можна порівнювати. І справа навіть не в катанні, а в самих горах. Ти ось стоїш дивишся на гору і піднімаєш голову все вище. А неба немає. Адже Мон-Блан - це зона п'ятитисячників - зовсім інші відчуття. У перший день я тільки й робив, що дивився на гори. Ми жили в хорошому Шале з панорамними вікнами, і я від них не відходив. Просто краса. А по інфраструктурі, вона зроблена не по-нашому. Спуски просто величезні по карпатським мірками: 3-5 кілометрів. Ну і варто відзначити, що культура катання зовсім інша. Якщо бачиш хамських лижників це однозначно або росіяни, або наші. Одним словом, круті відчуття, і мрію ще раз туди потрапити.

meri 3

- Вікторе, а ти бував на Буковелі і як твої враження від цього курорту?

- Нарешті минулого року я ще раз там опинився. Хоча був і раніше, але не довго, тому не міг нічого оцінити і зрозуміти. Але на цей раз я катався там 3-4 дні, і повинен визнати, що в Україні поки найкрутішим гірськолижним курортом таки є Буковель. І незважаючи на те що він дико дорогий, це -  майже 70 кілометрів трас і їх якість десь частково виправдовує вартість. Там є три гори і треба трохи часу, щоб розібратися з видами трас. Але логістика та орієнтування зроблено все дуже грамотно, тому можна досить швидко все зрозуміти. Є траси прості, а є і складніше. Приємно, що чим вище, тим менше чайників. Подобається, що всю ніч працюють ретраки, тому просто не може бути такого, що покриття якесь не якісне. Знову ж одним словом - круто.

meri 4

- Які твої враження про інші траси?

- Насправді їх останнім часом повідкривали чимало. Все Закарпатті всіяне трасами. На Гуцульщині відновлюються спуски (Яремче, Ворохта). І навіть тут на Прикарпатті на курорту Трускавець з'явилася Буковиця. Про останню - це відмінний варіант для початківців, які приїхали відпочити в Трускавець чи Східницю. Пару кілометрів і ви вже на трасі. З недоліків - ну дуже маленький спуск, тому для тих, хто добре катається він не цікавий. Але незважаючи на те тут можна відпрацьовувати якісь елементи і нарешті провести час на відкритому повітрі або на природі. Ну і найголовніше - все це доступно за невелику вартістю. А якщо будете мати повністю своє спорядження - подвійна економія.

- Ну і що ти б побажав лижникам, які планують відвідати Карпати для катання.

 
- Пора час наповнювати змістом, адже воно дуже скоро біжить. Тому бажаю вам вдалого сезону і повертатися додому без травм.

Ось таке узагальнене враження про гірськолижні траси Карпат і регіону від людини, яка не тільки закохана в музику, а й в рідні гори і лижі. Однак ми не відмовляємося від того, щоб додати конкретики до наших оглядів. Тому закликаємо керівництво гірськолижних трас до співпраці в тестуванні трас. Ми готові разом з Віктором прибути на запрошення і розповісти інтернет-аудиторії про особливості кожного конкретного гірськолижного спуску, а також про інфраструктуру, яка оточує ці фантастичні місця. Тому сподіваємося на продовження цієї розмови.


Ярослав Баран

 



karpatyturinfo