Отож буквально два дні тому повернулися з кількаденної поїздки Карпатами. Наш маршрут пролягав через Ворохту – Рахів – Берегово – Мукачево з зупинками на Яблунецькому перевалі, в центрі Європи та Верецькому перевалі. Мета традиційна: інспекція перед літнім туристичним сезоном, нові відкриття тай загалом відпочинок для команди перед новим витком у такий час. Було цікаво і цього разу уже за звичним маршрутом більше уваги звертали на деталі. Загалом це була мандрівка в три пори року, адже бачили сніг, і відкрили купальний сезон при температурі +27С. Середній перепад температур мандрівки від +7С до +27С. такі вони Карпати.
Дорога.в Карпати
Фактично ми зробили велике кільце, яке замкнулося у місті Стрий. Звідтіля ми вирушили через Болехів, Долину, Калуш на Івано-Франківськ (Дорога Стрий – Мамалига Н-10). Звідтіля звернули на найтуристичнішу дорогу Н-09 Львів – Мукачево, якою зробили левову часточку мандрівки через Яремче, Татарів, Рахів з відгалуженням в Ворохту. Ну і за Мукачево потрапили на дорогу М-06 Київ-Чоп, якою повернулися до Стрия. До речі це ще один з цікавих маршрутів для мандрівки Карпатами на автомобілі, та про це розповімо якось окремо.
Нажаль маємо констатувати що стан доріг суттєво погіршився у порівнянні з минулим роком. Збільшилась кількість ям, латок що суттєво знижує швидкість пересування. Проте такі зміни не критичні тож доїхати до потрібних вам населених пунктів реально і достатньо поки що швидко. Особлива увага на відрізку Мукачево - Верецький перевал.
Ну і ще один момент на який варто звернути увагу – це транспортне сполучення в регіоні загалом. Очевидно в сезоні Весна-Літо 2023 левову частку усіх мандрівок будуть здійснюватися саме автобусами та власними автомобілями, оскільки стан залізничних перевезень на Львівській залізниці вкрай плачевний. Особливо постраждали приміські перевезення, тож доступних способів добратися до Карпат залишається щораз менше. На думку транспортного блогера Олега Васільєва ситуація на Львівській залізниці з приміськими перевезеннями найгірша в Україні з найвищими тарифами і незручними графіками. Наша практика нажаль підтверджує таку думку.
Перша зупинка - Ворохта
Тут зрозуміли наскільки весна може бути цікавою для туристів. Загалом в Ворохті туристів готові зустріти і раді бачити у будь-який період, ну але саме турист диктує умови сезонів. Також прибули сюди в дуже цікавий період коли зима з літом змагаються за панування у Карпатах. Доки минали Яремче тішило око цвітіння фруктових дерев. В самих горах зелений колір почав витісняти коричневі та сірі кольори. Та знову ж в Татарові стало зрозуміло що рано розслаблятися адже гора Хом’як зустріла нас плямами снігу. Та все ж головну зимову скрипку зіграла Говерла, яка досі окутана снігом.
Проте на підніжжі весна уже готова прощатися і передавати естафету літу. Про це свідчать крокуси чи шафрани, які уже відцвітають і далі має розпочатися цвітіння інших травнево-червневих квітів. Одним словом є що подивитися і є чим помилуватися навіть зараз.
Цього разу за гостинний прийом у Ворохті спасибі комплексу «Десятка» та готелю «Дикий Кіт», які як завжди неперевершені і планку рік за роком лише підвищують у якості надання послуг.
Для інформаційної співпраці з karpatytur.info - 0677948061
Яблунецький перевал
Одне з символічних місць на кордоні Івано-Франківської та Закарпатської областей. Люблю це місце адже з нього відкривався чудовий краєвид на Свидовецький масив. Чому відкривався? А тому що наразі там з’явився незрозумілий паркан, який перекриває цю панораму. Насправді він має невелику оглядову площадку, але з неї видно обмаль. Хоча саме на цій площадці ми познайомилися з карпатським котом-мольфаром.
Та все ж наразі є один лайфхак як побачити трохи більше. Звертаємо праворуч на сходи до стели «Івано-Франківська область» і стежкою рухаємось до завершення цього паркану. Рано чи пізно але він мав би завершитись. І таке сталося. Краєвид там значно ширший. І тут нам поталанило адже Свидовець також в снігу тож контраст кольорів для фото – просто знахідка.
Нарешті Рахів.
Рахів для нас досі залишався невідомою землею, оскільки його пролітали лише транзитом. Цього разу так випало що обідня перерва припала саме на це місто і… тут розпочалися квести. Щоб знайти де пообідати довелося добряче попотіти. Такі глибинні пошуки у нас були вперше. Під’їжджаємо до однієї кафешки – зачинено, до іншої – продається. Аж за 4 разом вдалося зупинитися і скуштувати місцевих страв, які були досить смачними. Проте в цій історії був один позитив, який заставив нас звернути з головної дороги і заїхати у місто. Скажу сама атмосфера у місті гарна, але нажаль не туристична. З готелей чи садиб по дорозі зустріли Готель Європа, про який і так знали, адже свого часу вони надали інформацію для нашого Туристичного каталогу і фактично усе.
Що доброго у місті. Насамперед це транспортний залізничний хаб. Сюди тепер курсує багато пасажирський потягів, для яких Рахів є кінцевою зупинкою. По-друге розташування в обіймах гір. Не випадково Рахів є рекордсменом по перепаду висот вулиць понад 700 метрів. Виглядає це неймовірно. А особливо тепер коли весна прокидається цілі схили цвітуть білим цвітом що додає незабутнього колориту. По-третє – ріка Чорна Тиса, яка у день нашого прибуття була абсолютно і не чорна. Навіть незважаючи на сміття на берегах вода у ній була бірюзово-прозора що так і манила спробувати її на смак.
Переконаний що у місті є й значно цікавіші локації, але знайти їх не просто. Загалом Рахів залишив більше запитань ніж відповідей. І головне з них чому у місті де туризм уже по замовчуванню мав би бути сформований – цією перевагою не користають.
Центр Європи
Ще одне символічне місце, адже таких центрів у Європі є декілька. Все залежить від того як рахувати. Та все ж маємо один в Карпатах і тим треба користати на повну. Але знову ж тут є своя ложка дьогтю в бочці меду. Нещодавно місцевим прийшла ідея реставрувати перший обеліск на якому був напис про усі технічні нюанси Центру Європи. Так от умільці взяли його і просто замалювали фарбою, перетворивши його на простий побілений стовпець.
Ну і ще один момент на який варто звернути увагу – це харчування в цьому місці. З попереднього досвіду ми не рекомендували зупинятися там саме заради харчування, що ми й зробили цього разу. І зрештою якщо вам недостатньо краєвидів ще один лайфхак: за стелою з правої сторони є непомітні розбиті східці які ведуть до інформаційних стендів. Пройшовши трохи далі можна отримати непоганий вид на Тису та залізничний міст.
Від Рахова до Берегово
Тут ми потрапили в літо. Чим далі від гір тим температура на термометрі підіймалася вище. Пік її припав на +27С по Цельсію. Поки ми ще були в обіймах гір дорога пролягала вздовж Україно-Румунського кордону. Тут побільшало блокпостів з прикордонним контролем. Тож якщо плануєте мандрувати саме у ці краї – не забуваємо про паспорти і інші документи.
Враховуючи що температура перейшла межу літа протягом усієї дороги можна бачити багато парників, а якщо поталанить то і скуштувати перші трускавки. Звісно парникові і звісно за космічну вартість. Та все ж не мине багато часу і усе набуде масового характеру. Тобто Закарпаття у звичному ритмі і готове виконувати свою туристичну функцію незважаючи ні на що. Про це ми переконалися в Берегово де зупинилися відвідати басейн з термальною водою. Усе без змін усе працює.
Мукачево - у пошуках сакур
В такий магнольно-сакурний час і не мати жодної світлини з цим деревом. Тому приймаємо рішення по дорозі зупинитись в Мукачево і пошукати сакури. Ось центр і… ось одна нещасна сакура до якої величезна черга найгарніших дівчат до фотографії. Видно вони як і ми були не місцеві. Вистоявши чергу, попробувавши бограчу в ресторані «Бограч» вирушаємо уже додому. І о диво лишень переїхали міст через ріку Латориця перед нами відкрилася велетенська алея сакур і без людей. Наш водій по гальмах і бігом ловити цю красу в кадр.
Отож ще одна порада для тих хто планує на сакури в Мукачево. В центрі їх не шукайте. З вулиці Кирила і Мефодія перейдіть мостом через Латорицю на вулицю Ужгородську і буде вам велике щастя.
До дому через Верецький перевал – вододільний хребет
Тут зі сторони Закарпаття у напрямку на Львів перед самою вершиною по праву сторону є невеличкий дикий оглядовий майданчик куди можна заїхати навіть на авто. Уже традиційно тут зупиняємося для фінальних прощальних фото. Тільки но вискочили у футболках з авто для фотосесії і розуміємо, що повертаємося в ранню весну і без курток ніяк. Справді піднімаючись щораз вище температура опускалася щораз нижче. На закарпатській стороні рекорд - +11С. Спочатку після термальних вод і відкриття плавального сезону ця інформація здавалася злим жартом, але реальність була непорушна у цифрах. За мить нас вітала Львівщина та Самбірський район.
Сезон «Весна-Літо 2023»
Весна вітає вас в Карпатах цікавими сезонними атракціями природи: цвітінням крокусів, сакур, магнолій. Також не забуваємо про долину нарцисів. З нормалізацією погоди купальний сезон ніхто не відміняв. Отож сезон таки відбудеться незважаючи ні на що. Переконалися що малий і середній бізнес просто потребують вашого візити і готові якнайкраще вас зустріти. Та все ж є низка змін і втрат які будуть так чи інакше впливати на ваш відпочинок. Та знову ж вони на щастя мало критичні щоб повністю перешкодити вашій зустрічі з Карпатами. Можемо припустити що більшої популярності зазнає активний вид відпочинку з палатками на природі оскільки він стане доступнішим при сучасних реаліях. Ну і зрештою переконалися що Карпати це потужний антидепресант, який здатний перемкнути ваш розум на позитивний лад і ще й наповнити позитивом ваші запаси на тривалий період.
Ярослав БАРАН
Фото: YarekFOTO www.yarekfoto.co.ua
