Дана подорож радикально відрізнялася від того, що довелося раніше бачити і відвідувати. Хоча насправді кожен огляд завше вирізнявся певною унікальністю, проте цього разу ми отримали просто таки досконалий пакет вражень, емоцій та фактів, які зробили дану мандрівку незабутньою. Судіть самі: їдемо у самісіньке серце Карпат в селище Ворохту, звідкіля рукою подати до найвищої географічної точки регіону – Говерли, де вам пропонують просто таки фантастичні мандрівки широкого спектру складності, і при цьому право вибору щодня залишається за вами. Таке собі досконале середовище динамізму, вражень і що найголовніше свободи. Десь так можу охарактеризувати нашу мандрівку у Туристичний комплекс з однойменною назвою «Ворохта».
ТК "Ворохта 365" Дорога
Ранок. Ми дружнім товариством вирушаємо зі Львова на авто у Ворохту. Запрошення, яке отримали на передодні, довго обговорювали щоб сформувати якесь попереднє бачення куди їдемо і на що очікувати. Моніторинг відгуків і інформації в Інтернеті справді побудував певні образи, які в реальності усе таки зазнали краху. Проте ми цього ще не знаємо, і їдемо в Ворохту з певними очікуваннями. Скажу так, якось довелося побувати у Ворохті протягом дня. Це була ще у 2008 році така собі мандрівка неорганізованих туристів з Яремчі дизель-потягом до Ворохти. Далі не дуже тривала подорож від вокзалу до Авангарду, до річки і назад до Яремчі. Спогади відверто не яскраві. Запам’ятався лише трамплін на Авангарді, де навіть влітку тренувалися спортсмени. Ось мабуть і все.
Та врешті сьогодення і перше позитивне враження – стан дороги від Івано-Франківська через Яремче до Ворохти. У 2017 році нарешті автошлях почали не те що латати, а повністю змінювати покриття. На даному відтинку дороги приблизно 80% шляху було відремонтовано, тож промчали його на одному подиху.
До речі в Ворохту сьогодні дістатися досить таки просто. Сюди курсують потяги зі Львова та Києва, приміські потяги з Івано-Франківська та Рахова і врешті на власному авто сюди по відремонтованій дорозі домчите досить таки швидко та комфортна. Що ми власне і зробили. Проте туристичний комплекс «Ворохта» доповнює цю транспортну картину послугами трансферу з Івано-Франківська та Тернополя. Отож вас можуть забрати прямісінько з перонів і доставити на місце відпочинку.
ТК "Ворохта 365" Нарешті туркомплекс «Ворохта»
Ось вона Ворохта, про що сповістила символічна стела при в’їзді і одразу беру собі на замітку місця, які хотів би відвідати та сфотографувати. Спочатку зліва пропливає славнозвісний «Авангард» з його літніми трамплінами, далі дорога ниряє під один з чотирьох відомих на увесь світ кам’яних арочних віадуків. Переїхавши залізничний переїзд опиняємося на височині звідкіля відкривається чудова панорама на селище, на річку Прут та на залізницю, яка в тут відіграє неабияку роль.
Та до туристичного комплексу нам доведеться проїхати ще кількасот метрів. І ось тут нас очікувала халепа: користуючись електронними картами та навігаторами, розуміємо, що отримуємо три різні результати розташування. Що за помилка? Насправді усі три результати виявилися вірними. Річ у тім, що Туристичний комплекс «Ворохта» насправді це не одна споруда, а декілька достатньо великих корпусів, які розташовані у відносно різних місцях. Відтак першим нас зустрічає заїзд до п’ятого корпусу. Проте наступним буде саме центральний заїзд до першого та другого корпусів. І врешті через кількасот метрів розміщені третій і четвертий корпуси.
Складно? – подумали Ви. А насправді абсолютно ні. Усі корпусу розташовані на центральній дорозі (вулиця Данила Галицького) зліва. Звісно при умові, якщо ви в’їжджаєте у Ворохту збоку Татарова. І врешті, якщо у вас виникнуть труднощі з пошуком, рекомендую з власної практики орієнтуватися на вивіску. Велика здорова вивіска з написом «Верховина – тур комплекс», саме укаже вам на центральний заїзд, а там вас точно скоординують куди слід «паркуватися».
ТК "Ворохта 365" Прибуття - день перший
Так уже повелося, що кожна нова поїздка в рамках проекту «Детальний огляд» супроводжує нас з певною долею хвилювання, адже не знаєш, що насправді там очікує. І цього разу їдемо у незнайомий заклад. Прибули ми в тур комплекс «Ворохта» в обідню пору. Пакуємо авто з-зовні і йдемо у розвідку у пошуках рецепції. Перше, що кидається у вічі – декілька магазинчиків поряд з центральним входом, що є достатньо заспокійливим фактором, адже голодувати при форс-мажорних обставинах не доведеться. Декілька кроків уже по території і пересвідчуємось: є парковка, в далині на задньому плані видніється волейбольне поле і щось на кшталт дитячого майданчика. На передньому плані два подібних будинки, між якими охайна клумба та малесенький фонтан.
Насправді це є ті корпусу під номером один і два, про які ми вже згадували. Рецепція традиційно розташована на першому поверсі першого корпусу. В принципі усе логічно, і якихось надзвичайних зусиль у пошуку докладати не доведеться. На рецепції нас зустрів молодий юнак в українській вишиванці. Звісно у такому одязі важко сплутати його з відпочивальниками. Він одразу привітався і запропонував нам допомогти у вирішенні організаційних питань. Справді, нас тут очікували. Згодом довідуємось, що кожен новий заїзд тут прийнято зустрічати певним ритуалом з хлібом сіллю, музиками. Нажаль ми цього так і не вгледіти оскільки наша місія була нестандартною. І ось таких «не поїхали», «не відвідали», у нашій експедиції було чимало, про що відверто жалкуємо. Та все ж обмеженість у часі робить свої десь і якісні корективи, стискаючи час і даючи можливість охопити якомога більше переваг та цікавинок тур комплексу «Ворохта».
На фото: Корпус №1
На фото: Корпус №2
На фото: Між першим та другим корпусами
ТК "Ворохта 365" Про деякі особливості туркомплексу «Ворохта»
Знаєте, що найбільше вразило, коли ми в обідню пору переступили поріг ТК «Ворохта»? Це тишина і безлюдність. Лишень де не де пробігали хтось з обслуговуючого персоналу. Питаю на рецепції «скільки відпочивальників на даний час», і довідуюсь що їх поза сотню. То ж де вони усі? «Немає» - відповіли на рецепції – «Усі в походах, або на екскурсіях». І справді під вечір починаючи з 18.00 до комплексу починають з’їжджатися автобуси і уся територія оживає, наповнюючись людськими глосами. Проте це було згодом, а у момент спілкування на рецепції ми починаємо розуміти, що дана експедиція буде суттєво відрізнятися від попередніх.
.
На фото: Рецепція корпусу №5
Річ у тім що тури (так тут називаються заїзди) в тур комплекс «Ворохта 365» мають свою цікаву специфіку. Вони насамперед зорієнтовані на те, щоб запропонувати відпочивальникам великий спектр подорожей у найрізноманітніших форматах: від простих прогулянок і автобусних екскурсій до повноцінних туристичних походів зі сходженнями на вершини. І що найголовніше таких пропозицій тут стільки, що волею не волею але всидіти в номерах таки не вдасться. Як воно усе працює спробуємо зрозуміти на практиці на наступний день.
А наразі ще хочу звернути увагу на один нюанс у назві. Чому раптом там з’явилися цифри «365». Чи не помилка це часом? Знову ж ні. Тур комплекс «Ворохта» належить до мережі відпочинкових закладів під назвою «З65» які можна зустріти у різних регіонах України. Така назва мережі вказує на те, що тут можна відпочити протягом року, незалежно від сезонів та погодних умов. Чи літо чи зима, тут постійно раді туристам. Мабуть термін «турист» а не «відпочивальник» буде у даному контексті доречним, адже прихильникам диванного відпочинку тут буде просто таки нуднувато.
Варто зазначити, що саме тур комплекс «Ворохта» став законодавцем моди у мережі «365». Тут відшліфовувалися усі нюанси такої туристичної специфіки, які згодом були перейняті й іншими закладами. Тож буквально завтра ми зможемо усе випробувати на власному досвіді.
На фото: Корпус №5
