Саме на цей комплекс чи групу скель мандрую вперше. Якщо бути точнішими то в Ямельниці і на Ямельницьких скелях бував уже тричі, проте тоді ми відвідували з групою нижню гряду скель. І хоча так часто там бував, але і досі сам би не потрапив туди. А причин є декілька. Перша – дикість і віддаленість місцини від основних туристичних маршрутів. І друга та мабуть головна – площа та розмах Ямельницького комплексу скель. Для тих хто був на Уричі скажу це дитяча забавка в порівнянні з тим що є на Ямельницьких скелях.
Отож в Карпатах є таке село Ямельниця. І що цікаво фактично з усіх боків воно оточене різними скельними групами. Є нижні скелі є Кикошів Камінь є Юшкова Яма і ще є є є – про які ми не знаємо і які доведеться відкривати. Потрапили в Ямельницю тепер у травні – тож уся долина де розташоване село просто потопала у зелені. Теж можна сказати і про скелі. Неозброєним оком їх побачити не так то і просто, оскільки місця дикі і все заросло лісом.
Як потрапити на Кикошів Камінь
Цікаве запитання. Отож насамперед варто доїхати до села Ямельниця. Це можна зробити як з курорту Східниця, так і від села Верхнє Синьовидне що на трасі Київ – Чоп (М-06). З траси повертаємо у напрямку на Урич та Східницю. Після села Крушельниця (в якому також є водоспад) не доїжджаючи села Підгородці звертаємо праворуч на дорогу, яка веде до села Ямельниця.
Зі сторони курорту Східниця усе робимо в дзеркальному відображенні. Спочатку їдемо до села Урич. Далі за селом Підгородці звертаємо ліворуч на Ямельницю.
Найбезпечніша дорога на Кикошів камінь розпочинається від магазину в центрі села. Ну а далі розпочинаються лабіринти де перший раз без гіда просто нереально щось знайти. Хоча є маршрути і вони промарковані. Та все ж очевидно маркування відбувалося давно тому вони важко читабельні. Нам поталанило що з нами був гід Микола Бакай. З тривалим досвідом гірського провідника та екскурсовода тут на Ямелницьких скелях він як у дома. Координати Миколи залишимо нижче. Скажу лишень що він нас супроводжував в усіх експедиціях у ці краї.
Про «Кикошів камінь»
Даний скельний комплекс розташований у східній частині села Ямельниця на території НПП «Сколівські Бескиди». По інтернету надибавв цікаве тлумачення звідкіля така назва. Кажуть що походить очевидно від слова «кикоть» - обрубана кінцівка. І справді заокруглення скель нагадують це неприємне явище. Ну а «каменем» тут прийнято називати скелі. Насправді туди ми піднімалися не стандартно від магазину, а стежками в обхід, тож вкотре сам маршрут від села до скель для нас залишився загадкою.
Скелі «Кикошів камінь» - мандрівка і враження
За інформацією маршрут мав бути досить легким. Та все ж коли стежка почала підійматися вгору це трохи нас насторожило. Проте коли стежка стала вертикальною – стало зрозуміло що не все так просто для людей які вище сходинок супермаркетів нікуди не піднімалися. І тут стало очевидним що перший урок і перша порада для усіх хто планує відвідати цей комплекс – назріла на моменті підйому. Взуття.
Насправді це уже не пасивний туризм, а щось середнє між активним і пасивним туризмом тому взуття варто брати з добрим щепленням. В той період коли ми здіймалися на «Кикошів камінь» земля ще добре не просохла у лісових затінках, тому були кумедні випадки коли крок вперед перевтілювався на три кроки назад. Та все ж ми якось подолали цю лінію перешкод і що нас там очікувало.
Що побачили на скелях «Кикошів камінь»
А очікування повністю справдились. Загалом скелі тут мають найрізноманітніші форми. Ну їх природа пов’язана ще з древнім океаном Тетіс який бушував на цих теренах. Він добряче спресував пісковик у скелі, які з формуванням гір Карпат як гриби почали вилазити на поверхню. Форми тут чудернацькі. Є як ми вже згадували скелі в формі обрубків, а є монолітні стіни. Якщо поталанить можна зустріти тут і невеличкі печери. Висота скель в середньому 30-35 метрів, ну а якщо до плюсувати висоту гори Матькова то у прірву можна вгледіти і 70 і 100 метрів. Тобто для тих хто боїться висоти це не найкраще місце. На самих скелях стежки вузькі, які перетинають непомітні неширокі тріщини.
Ну а тепер про головне це краєвид. Він тут відкривається просто неймовірний на таку ж дику неймовірну карпатську долину. Весною та влітку коли усе зеленіє – це море дерев заворожує і створює ілюзію що ви втрапили в часі у юрський період. Ну хотілося б окремо згадати про ще одних рідкісних мешканців цих скель – скелелазів. Справді коли цей культ було витіснено з Урича, прихильники підкорення скель знайшли чудову альтернативу саме на Ямельницьких скелях. Тут і варіанти трас різноманітніші і людей майже немає. Кажуть що вони прибувають на курорт Трускавець, а звідтіля по Орівській гряді мандрують пішки саме сюди. Це приблизно коло 40 км. Тобто для себе відкрив такий лайфхак: якщо хочете побути на одинці в дикій природі – орієнтуйтеся на скелелазів.
Поверталися назад в село уже по звичній стежці з маркуванням яка виводить нас до магазину. Дорога хоча довша, але простіша для спуску та підйому. Але й тут не все так просто, повертаючись аналізував, що якщо б ми нею підіймалися - чи знайшли б самостійно дорогу до скель. Мабуть це важко було зробити бо і тут є декілька перехресть та розгалужень. Однозначно потрібний гід, або як мінімум поради місцевих, якщо такі дай Боже трапляться вам на шляху. Нам один трапився, але говорив важко і незрозумілою мовою, бо на дворі була неділя.
Висновки та поради щодо цього маршруту.
І так порада.
- Порада перша – потрібний гід. Місця дикі без туристичної інфраструктури. З Гідом швидше і спокійніше. Я б відніс даний маршрут до середнього рівня складності.
- Порада друга – спец взуття та одяг. Взуття зі щепленням. Щодо одягу – закриваємо ноги та відкриті ділянки тіла. Доведеться проходити травами та через кущі. У цій мандрівці собі розцарапав некритично руку. Ну і не забуваємо про кліщі, яких в Карпатах можна зустріти навіть на вершинах гір. Одного колись навіть приніс додому з вершини Гори Небесної Сотні.
- Третя порада – відвідувати скелі «Кекошів камінь» в суху погоду. У мокру доступ до скель суттєво ускладнюється
Загалом «Кикошів камінь» це фантастичне місце для тих хто хоче побувати на самоті і відвідати справжні недоторкані Карпати. Це місце поки що здатне вас здивувати і задовільнити вищевикладені потреби, оскільки його тихе життя здається доходить до завершення. Як стало нещодавно відомо уже в 2022 році тут відбувся фестиваль зі скелелазіння.
Ярослав БАРАН
Фото: YarekFOTO та автора
P.S.
Велика подяка за супровід і організацію експедиції гіду Миколі Бакаю, якого можна знайти за телефоном +380975722921, а також на курорті Трускавець в кіоску туристичних фірм №7
